Идущий к Блещущей Вершине,
Не испугайся высоты,
И убеди себя — не скинут
Тебя забавы суеты.
Надейся тайно — за тобою
Следит с поддержкой Чей-то взор...
А если облаком закроет,
И потеряешься меж гор?
Не о тебе расскажут книги
В ласкающей сердца тиши...
И пусть никто тебя не видит
К Вершине, все-таки, спеши.
* * *
Речка была моею,
Моею была роса;
И роща, и поле за нею —
Желтая полоса;
Берег, кусты краснотала,
И угольки в золе, —
Этого мне хватало,
Когда пребывал на земле.
* * *
Звезды горят над землею,
Звезды, как много звезд!
Окрасит последней зарею
Часовню, а рядом погост.
Цезари и Нероны —
Кинжалы для них и яд;
Исчезло владык миллионы,
А звезды все так же горят.
* * *
В морозы трещат ели,
Раскалывается кора.
А что вы другого хотели? —
Привыкнуть давно пора.
Живем мы — не где кокосы, —
В довольно суровом краю:
Снега холмы наносит,
Вьюги по-волчьи поют.
Хватает всего, к сожалению, —
В июле и в январе...
Вся жизнь наша — приспособление:
К морозам, к ненастью, к жаре.
* * *
Все мы боимся ночи,
Ночи в притихшем лесу,
Когда словно ватные ноги
Тело твое несут.
Когда из-за каждой ели,
Когда из-за каждой сосны —
Сверлят глаза злодея,
Злодея глаза красны.
Не от того ли пугает
Нас вышезвездный мрак?
Хотя мы прекрасно знаем —
Не там поджидает враг.
* * *
Все смешалось в сердце:
Зло и благородство;
Все смешалось в сердце:
С красотой — уродство;
Север слился с югом,
С льдом колючим талость...
Вот такая юность
Мне тогда досталась.
* * *
То ли душе тесно,
То ль в теле скрывается смерч,
Только давно известно —
Лодка дает течь;
И компромиссы мимо,
Мимо, как от свинца...
Ужасно непримиримы
Бывают порою сердца.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
